З Днем незалежності, незламна країна!

Україна сьогодні відзначає річницю проголошення незалежності. Сьогодні ж виповнюється півтора року від початку повномасштабного вторгнення Росії в незалежну Україну. І ці дві події світової історії нерозривно пов’язані.

Демократичний світ не сприйняв серйозно події 24 серпня 1991 року. Імпульс історії, який зумовить розпад СРСР, у тому ж Вашингтоні в ті дні мало хто відчував, а куди все котиться насправді — розуміли одиниці.

Ядерна лихоманка на тлі холодної війни привчила не одне покоління американців жити зі страхом того, що в СРСР натиснути ядерну кнопку можуть у будь-який момент. Ніхто не намагався надати підтримку українцям у їх прагненні до незалежності. Та мало хто взагалі очікував, що сімдесятирічний ядерний монстр впаде з такою швидкістю.

Тридцять два роки тому всіх цікавило одне: що буде з радянським ядерним арсеналом і в чиї руки він потрапить. В Україні залишався великий запас військової та ядерної радянської «спадщини». Пізніше з’являться 5 пунктів Буша-старшого з одним чітким сигналом — усю ядерку віддати Росії, інакше жодного визнання української молодої держави не буде.

Щодо тодішніх рішень і поступок Кравчука американцям в Україні досі ламають списи. Мовляв, міг і не віддати, міг торгуватися, міг подумати стратегічно і тримати в голові, що Росія — майбутній ворог України. На жаль, не міг. Минулий досвід спільного життя тиснув і на простих (усе ще радянських за своєю суттю) українців, і на їхніх комуністичних лідерів, які роками стояли біля партійного керма.

Історики сьогодні сперечаються, чи відіграла Україна вирішальну роль у розвалі Імперії зла? Якби комуністи не віддали голоси за проголошення незалежності України 24 серпня, відразу після серпневого путчу 1991 року, як би розгорнулися події? Стався б парад визволення народів, що входили до складу СРСР?

Для мене сьогодні очевидно одне. Без України подальше існування Союзу було б безглуздим. Історія довела це півтора року тому остаточно. Як пише гарвардський історик Сергій Плохій у своїй новій книзі, присвяченій російсько-українській війні: «У 2022 році нас наздогнала відкладена історія. Росія відпускала нові республіки умовно і завжди тримала в голові їхнє повернення назад». Сьогодні триває розвал імперії, який не стався повною мірою тридцять два роки тому.

У далекому 1991 році західний світ не зрозумів, чому варто більше цікавитися молодими державами, що з’явилися на руїнах Совка. Сьогодні за ці помилки українці платять своїми життями.

Я хочу побажати Україні перемогти путінську Росію, а країнам Заходу — виправити нарешті свої історичні помилки. Україна давно заслужила почесне місце в демократичному світі. Пора це усвідомити і вжити всіх заходів для Перемоги.

З Днем незалежності, незламна країна!

Леонид Невзлин, «Детали». Фото: Depositphotos.com

Перевод на русский язык:

Украина сегодня отмечает годовщину провозглашения независимости. Сегодня же исполняется полтора года с начала полномасштабного вторжения России в независимую Украину. И эти два события мировой истории неразрывно связаны.

Демократический мир не воспринял серьезно события 24 августа 1991 года. Импульс истории, который предрешит развал СССР, в том же Вашингтоне в те дни мало кто чувствовал, а куда все катится на самом деле – понимали единицы.

Ядерная лихорадка на фоне холодной войны приучила не одно поколение американцев жить со страхом того, что в СССР нажать ядерную кнопку могут в любой момент. Никто не пытался оказать поддержку украинцам в их стремлении к независимости. Да мало кто вообще ожидал, что семидесятилетний ядерный монстр рухнет с такой скоростью.

Тридцать два года тому назад всех интересовало одно: что будет с советским ядерным арсеналом и в какие руки он попадет. В Украине оставался большой запас военного и ядерного советского «наследства». Позже появятся 5 пунктов Буша-старшего с одним четким посылом – всю ядерку отдать России, иначе никакого признания украинского молодого государства не будет.

Относительно тогдашних решений и уступок Кравчука американцам в Украине до сих пор ломают копья. Мол, мог и не отдать, мог торговаться, мог подумать стратегически и держать в уме, что Россия – будущий враг Украины. Увы, не мог. Прошлый опыт совместной жизни давил и на простых (все еще советских по сути своей) украинцев, и на их коммунистических лидеров, годами стоявших у партийного руля.

Историки сегодня спорят, сыграла ли Украина решающую роль в развале Империи зла? Если бы коммунисты не отдали голоса за провозглашение независимости Украины 24 августа, сразу после августовского путча 1991 года, как бы развернулись события? Случился бы парад освобождения народов, входивших в состав СССР?

Для меня сегодня очевидно одно. Без Украины дальнейшее существование Союза было бы бессмысленным. История доказала это полтора года назад окончательно. Как пишет гарвардский историк Сергей Плохий в своей новой книге, посвященной русско-украинской войне: «В 2022 году нас настигла отложенная история. Россия отпускала новые республики условно и всегда держала в голове их возврат назад». Сегодня продолжается развал империи, который не случился в полной мере тридцать два года назад.

В далеком 1991 году западный мир не понял, почему стоит больше интересоваться молодыми государствами, появившимися на руинах Совка. Сегодня за эти ошибки украинцы платят своими жизнями.

Я хочу пожелать Украине победить путинскую Россию, а странам Запада – исправить наконец свои исторические ошибки. Украина давно заслужила почетное место в демократическом мире. Пора это осознать и принять все меры для Победы.

С Днем независимости, несгибаемая страна!